Голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін вважає, що з демпінгом у банківській сфері потрібно боротися на державному рівні

Голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін вважає, що з демпінгом у банківській сфері потрібно боротися на державному рівні.

Борис Тимонькін: «Зараз іноді хочеться говорити про божевілля банкірів. У цьому році було одне нагородження – називали найкращого банкіра, найкращий банк, найкращий продукт. І звання найкращого одержав продукт одного із шановних банків, суть якого полягала в... перекредитуванні іпотеки за ставкою 10,5% річних. Тобто виходить, що інший банк відпрацював іпотеку, виніс на собі всі ризики, а потім на готовеньке прийшов якийсь багатий дядько. По суті, це чистий демпінг. Що, до речі, було популярно в Америці останнім часом, де всі займалися перекредитуванням. Коли квартира протягом кількох років чотири-п’ять разів перезаставлялася, щораз – під нижчу ставку. Наслідки – трагічні. Адже рік за роком кредитні процедури вихолощувалися, з них забирали століттями вивірені методи оцінки якості позичальників. Наприклад, перший внесок як найперший засіб перевірки – чи здатна людина взагалі зібрати й виплатити якісь гроші...

Адже на ринку всі один за одним дивляться. Не пізніше, ніж через місяць дізнаються, що в тому чи іншому банку впроваджені більш лояльні умови, і продажі пішли набагато краще. Подітися нікуди: в усіх є показник ринкової частки. Й інші банки починають теж змінювати умови.

Вихід єдиний: такі базові речі, як процедури роботи із клієнтами, треба погоджувати з регулятором і затверджувати його рішенням. Якщо це неможливо зробити на законодавчому рівні, треба знайти інші способи. Наприклад, диференціювати резервування під кредити. Робиш правильно – одержуєш таку норму відрахувань, робиш неправильно – одержуєш рівень резервування удвічі вищий.

Судячи з подій у США, де регулятори вже починають посилювати вимоги, з демпінгом треба боротися на державному рівні, на регуляторному рівні, на рівні банківської спільноти.

Зараз створюється чимало нових банків. Набирають менеджмент, ставлять завдання: «Давайте!» Що давайте? Є якісь зв’язки, клієнти? Що можна дати? Найчастіше виявляється, що тільки низьку ціну й демпінг. Нічого іншого.

І сьогодні ці явища стають системою. Якщо три роки тому, до перших продажів банків іноземцям, власники більше дивилися на прибуток, то сьогодні банки створюються не заради довгострокової роботи й заробляння прибутку, а щоб одержати необхідні ліцензії, розкрутити, взяти якусь частку ринку й упхнути іноземцеві. Оцінюється не реально зароблений банком прибуток, а потенційний виторг від його продажу.

А неприбутковість банку – це відсутність жирового ресурсного прошарку. Одна справа, коли у випадку непередбаченої ситуації ти сформував резерви, і для компенсації якихось збитків у тебе вистачило прибутку, і зовсім інша – коли починає зменшуватися капітал, знижуються рейтинги, погіршуються умови фінансування. Все це – ланцюжок руйнівних наслідків».